Сіє осінь озимеє зЕрно
Із черлених рясних рукавів,
А сини мої зранені вперто
Не вертають із поля – домів.
Не вертають орли, не вертають, -
Гасять сонце ворожі дими, -
З того поля, де «гради» стріляють
Й привид смерті на стежці війни…
Тут спливають кривавії роси,
Мліє пам’ять від зрадницьких фраз…
Не забудуть смертельних покосів
І могила Савур, й Ілловайськ.
Кам’яніє покинута мати,
Бога молить: - Синів борони…
Україну і батьківську хату,
Світ Господній рятують вони…
Десь живуть, і регочуть, й кохають,
А вони – в обороні стоять.
Лиш Покрова свята накриває
Омофором черленим солдат.
Хай затягнуться рванії рани,
Поверніться додому живі,
Наші хлопці - відваги титани,
Наші рідні брати і сини