Помолюся за тебе я мила,
Щирість слів має ж мати вагу,
Хай впаде в ораницю зернина
Усіх благ, що для тебе прошу.
Помолюся за тебе, а далі
Янгол сам повідає Богу,
Про записані в серці скрижалі,
І останню нашу розмову.
Знає Бог, тут я впевнений, більше
Ніж я вічність в думках бережу,
Лиш дещицю вплітаю у вірші,
Найгріховніше в кошик кладу.
В кошик пам`яті, де любов справжня,
Ікебаною з квітів лежить,
Ніби жде знов роси-води зрання
І блаженства знайомого мить.
Щоб по стеблам сухого кохання,
Річка пристрасті знов потекла…
Скільки раз, помолившись, вітання
Моя слала наївна душа.
Та ні разу вони не торкнулись,
Твого серця, й тим паче душі,
Рими слів у підкови зігнувшись,
На шляхах розгубилися всі.
Та все рівно за тебе молюся,
Легше з Богом на світі жити,
Лиш томитися в кошику мусять
Ікебани-кохання квіти.
