Впав каштан на зморщену бруківку,
Танцював недовго,але вдало,
Влітку мріяв часто про мандрівку,
Час тримав і гілля не пускало.
Зараз він у волі на просторах,
Осінь крутить вальси золотисті,
Чутно ритми степу у повторах
На танцполі, й звуки голосисті.
Дощ пішов, скривилася бруківка,
І каштан сховався поміж листя,
Невесела й сіра кіноплівка
Прокрутилась вже посередмістя.
Вниз ліхтар поглянув сумовито,
Вітер в парку бавився безтями,
А каштан на волі гордовито
Танець свій пригадував ночами.
