Під стріху вже стікають краплі,
Звучить мелодія дощу.
У голові свої спектаклі.
На серці вітер ще не вщух.
На жаль, в житті нема антрактів.
Невтомно граєм роль свою.
Та скільки ж вас пустих театрів?
Невдалих п'єс "Людських бажань".
Ми граємо свої спектаклі,
Не чуючи чужих прохань.
Калюжа гриму на дорозі.
Сліди на вимитій землі.
Дощем сховайте свої сльози,
акторську втому і журбу,
покиньте там їх при дорозі.
Забудьте текст безглуздих слів.
Під стріху вже набігли краплі,
Звучить мелодія дощу.
У голові свої спектаклі.
На серці вітер ще не вщух.
