Тут слів нема, тут сльози і розпука,
Що розриває душу на шматки,
Тут божевільний крик : Сусіде, суко!
Навіщо стільки сієш ти біди!?
Яка ж та мати, що тебе вродила,
Молила долю синові - доньці?!
Чом в зародку тебе вона не вбила?
І спогад не пустила по ріці?!
У кожен слід, де крок твій ступить хижий,
Лягає дика, безпросвітна тьма
І вчинок нелюдський, жорстоколикий
З середньовіччя звіром вирина
Ти не фашист, фашист ховав свій злочин,
Себе чужинець братом не назвав
І ні на кого твій не схожий почерк,
Та й часу свого довго ти не ждав...
Спасибі світові за "совість і сумління",
Гуманність сліз опльованих скарбниць...
Шукай,Європо, витримки й терпіння,
Оголюй плечі, падай,зрадо, ниць!
Прийде по тебе кара неодмінно,
Щоби дволикість засікти на смерть,
Ти поміняєш погляд докорінно
І " заплатити"- матимеш за честь
Й до тебе, кате, помста вже крадеться
Чверткує пишний горе-каравай,
Хустина чорна понад серцем пнеться...
Вставай, народе сплячий мій, вставай!!!
Твою дитину, внука убивають,
Твоє терзають тіло на шматки!
Не може хата бути твоя "скраю",
Коли Вітчизну ріжуть на куски.
Н. Карплюк-Залєсова
04. 07. 19.
