Катрусю, мамину донечку
Зранку збудило сонечко.
Поцілувало в щічку,
погладило в кісках стрічку.
— Вставай, прокидайся хутенько,
бо справ є чимало, маленька!
Вона оченята відкрила,
всміхнулась йому, така мила.
Встала, умилась швиденько,
поснідала, чим дала ненька.
І стала допомагати
матусі дім прибирати.
Іграшки поскладала,
пил з меблів повитирала,
нагодувала курчаток,
помила кілька горняток.
Книжечку почитала,
Котика розважала.
Ще поливала квіти,
бо дуже хотіли пити.
На гойдалці погойдалась.
У потічку купалась.
Ще загоряла трішки —
чекала, щоб висохли кіски.
Багато, багато роботи
в Катрусі у цю суботу!
А вечір літній вже близько,
втомились Катрусині ніжки.
Прийшла у дім сон — дрімота,
Скінчилась денна робота.
Чекає Катрусю вже ліжко,
щоб відпочили ніжки.
Катрусю сон колихає,
їй сниться — вона літає.
Наче маленька бджілка.
Знайома їй кожна травинка,
усі стеблинки з квітками,
— Завтра зберу їх для мами!
Завтра сонечко знову
тебе розбудить знайоме.
А зараз, дитинко, спи,
відпочивай і рости!
- Казкових снів, маленька! -
шепнула їй нічка тихенько.
так, це правда! 
