Мелькає,
Мовби дальній наш маяк,
Одна зоря,
Твоя одна навіки...
Планида днів
І не знайти тих ліків –
Бреду тепер
Крізь заростей дрібняк...
Все без порочне,
Змінне і минуще,
Як найрідніші душі,
Що пішли;
Усе твоєму серцю
Віддали
У цій, сум'яття
Так безцінній, гущі...
Усе в мені,
Торкнутися – живе,
Сміється й горнеться,...
А вже немає?
Немов зупинку
У однім трамваї...
І спомин, як
Ця кров моя із вен.
І лиш зозуленька
Іще кує...
Лелека в дні –
Останні краплі віку;
Як в невагомості
Чогось на стику?
Горить зоря маяк,
Знаття – й я... є...
16.08.2019р.
