Читали Достоєвського й Толстого,
А прижились в народі матюки.
Всі малороси взяли за основу
І ними апелюють залюбки.
Хто українець, матів не нав’яже.
Навіщо тіліпать пусті слова.
З проблемами справляється інакше,
З Богом в душі і вірою в дива.
Якщо його образять, не зірветься.
Лиш посміхнеться сумно в якусь мить.
Обидва знають – просто не минеться,
Машина там, в образника згорить.
Ще й співчуває: «Кляті хулігани»,
А куму скаже: «Бач, Бог наказав.»
«Бог справедливий»,- кум на те пристане.
Хоч знає Богу хто допомагав.
А так, щоб матюкатися словами,
Кацапськими, то ні,- великий гріх.
За гроші шкодити комусь не стане.
Раскольников не наш герой. Він їх.
