Хтось сказав їжаченяті:"Краще б ти сиділо в хаті.
Бо негарне, в колючках. Не тваринка - просто жах!"
Засмутилося малятко. Це помітив його татко, та
нічого не спитав, просто весело сказав:"Врятував я
перепілку. Хтось сильце поклав на гілку.Перепілка ту-
ди сіла.Крикнув я, вона - злетіла! Бобренятам допоміг
греблю загатить, як слід. Дах ремонтував зайчаті, вже
живе він в своїй хаті.Є багато добрих справ, лиш не
треба ловить ґав!"
"Добрих справ справді багато, то ж не буду сумува-
ти,"- так подумав їжачок та й подався у гайок.
Ось повзе мала мурашка. Їй тягти травинку важко.
Допоміг їй їжачок, переніс через горбок. Пташенятко роз-
кричалось, бо одне в гнізді зосталось. Їжачкові б погой-
дати, та самому не дістати. На пеньок він тоді став, та
й пісеньку заспівав. Пташеня з ним заспівало! І цього бу-
ло немало. Дуб вже гілками хитає,бо веселий спів лунає.
Побіг далі їжачок. Ось дзвенить малий струмок. Летіть
бджілочка боїться, не зміцніли її крильця. Взяв на спин-
ку їжачок, переніс через струмок. Дуже бджілочка зраділа.
Подякувала й полетіла...
Ще малому зайченяті допоміг гриби збирати. Жабенятко між
беріз заблукало. Скільки сліз! Показав йому дорогу до озер-
ця через ліс.
Тут зустрів хитру лисицю. Та одягла нову спідницю.
Говорити гарно стала:"В тебе тато гарний й мама. Шубка в
тебе гарна, сіра".
А що недавно говорила? То ж розумний їжачок враз згор-
нувся у клубок!
Навчився він добро робити і знає, з ким можна дружити!
Якби всі робили добро, як їжачок, то б у світі не було б місця злу. Повчально для дітей і для дорослих. 
Ви - розумниця, Катюшо! Залишайтесь такою! Мене діти мають за свою. Видно, я від них недалеко пішла... 
