Ми знаємо про що мовчать роки.
В молодості, у кожної настає хвилина,
коли вона покидає свій батьківській дім,
йде назавжди в своє особисте Життя.
Дитинство залишається позаду,
постає питання, що чекає попереду.
Біжимо, як за невідомою луною у лісі.
Цікаво навіть крізь роки,
чому люта буря подобається більше
від тихого вітерця?
Кожному, навіть з обрізаними крилами,
хочеться почути, що він ще комусь потрібен,
життя вчить, бо в ранній молодості
"капосний вік", коли жіноче вже пробудилося,
а розуму ще не має,
та коли з'являється,
то вже інший життєвий процес починається.
Та дні негожі не страшні,
бо люба та Земле де народився саме ти!
