Сходинками життя все піднімаюсь я,
Круті не раз вони, зриваюсь і паду,
Та піді мною є земля, моя земля,
Яку без тями я з дитинства ще люблю.
Тумани розірву, в яких є ностальгія,
Оглянусь навкруги, де я й моя любов,
Почуй мене , почуй, бо все таки надія
У серці воскресає моєму знову й знов.
Сходинками життя все піднімаюсь я,
Не раз по них біжу, крізь роки я біжу,
Щоби тебе пізнала ,як і саме життя,
І з висоти небес шепнула, що люблю.
