І провела печально й просто
У синю даль, де білий сніг.
Я повертавсь від тебе гостем
Із тих придуманих доріг.
Знов далина шукала гостя,
А ти мовчала, як завжди…
Для мене це ж було не просто,
Я знов шукав удаль сліди.
Бо біля тебе поруч небо,
Біліють хмарки ввишині.
Я поміж хмар був білий лебедь.
«Люблю!» - Почулося мені.
Серце шалено тріпотіло,
Рука твоя в моїй руці.
Горить душа, палає тіло,
Сльоза холоне на щоці.
Бо знову стоптана дорога,
Сліди залишені в снігу.
Мене приводить до порогу,
А там є та, яку люблю.
