Полетіла над землею сумна новина,
Знов збираються у владу "криси" та шпана...
Знов малюють перспективи, знову воду л'ють...
А народ покірно слуха та тамує лють!
Обіцяють на кінець то світле нам життя,
Новий курс, нові реформи, нові відчуття!
Пролетіли як секунда двадцять шість вже літ,
А немає в нас нічого крім боргів та бід!
Знову кажуть: "Буде щастя, буде свято на нашій землі!
Ви довірте тільки крісло, чесному мені!"
"Дайте ще мені можливість - дбатиму про Вас..
Зроблю Вам життя щасливе і дешевше газ!"
Але це ж все обіцянки, все це мішура...
Не потрібні ми їм люди, їм треба надра!
Відправляють до Європи, гублять на війні,
Щоб лежали тихесенько всі в
домовині...
Щоб не було перепони, щоб котився віз,
Щоб ніхто не заборонив їм вирізати ліс!
Щоб зарплати - "парашути" були золоті!
Щоб жили вони на світі, наче королі!
А на нас їм всім начхати - ми електорат!
Як не стане нас на світі - не стане преград!
В пил затопчуть вишиванку, славу вікову!
У Богдана навіть зріжуть мідну булаву!
Люди добрії, сусіди, друзі, земляки!
Треба вже нам щось робити, бо ідуть роки!
Пройдуть дощі, сплинуть сніги із карпатських гір!
І НЕ СТАНЕ УКРАЇНИ - БУДЕ ЛИШ ПУСТИР!
От тоді вже запанують, радощі без меж,
Довго ще дивитись будемо ми на цей "манеж"?
Вересень. 2018.
