Я люблю свою Україну,
Пограбовану, та святу,
Вечори ясні, солов’їні,
Де рясніє зірок тату.
Її гори люблю і ріки,
Й працьовитий її народ,
І героїв її без ліку,
Адже кожен з них патріот.
Я люблю її зливи-грози,
Що вмивають луги й поля,
І сніги її, і морози,
Це коріння мого земля!
Шепіт лісу люблю й пшениці,
Голос жайвора ізгори,
Там студена вода в криниці,
В вись закохані явори.
Я люблю Україну-неньку –
Це на світі мене трима,
Її пісню ніжно-сумненьку
І історію у шрамах.
І степи люблю, і долини,
Й помережані береги,
Повінь білу кущів калини –
Все-усе мені до снаги.
26.05.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
