Ніхто не вірив, що він зможе
Зробити щось за ці сто днів,
А він все гарне - заморозив,
А все погане - оживив…
Прийшла команда із кварталу,
Із кавеену чуваки,
У них всі зміни – по приколу,
В усіх по дві лівих руки…
Стоять за ними стрьомні дяді,
Нештатні люди з фсб,
Своїх заводять на посади,
І як волам їм: «Цоб-цобе!»…
Кудись поділись «зубожілі»,
Не видно зовсім вже «нацжон.»
А чи війну уже спинили?
Він щось казав там про полон…
Всі вояжі по Україні
У стилі «Я ж вам покажу!»
Стають усім нам зрозумілі –
Не може він без куражу!
Без кінокамер, ржачки залу,
Без шаурми і без роялю,
Аби по кожному каналу
Казали: «Бачиш, краще стало…»
Вже не рахують у ефірах
Ціну борщу для українця,
Бо при богданах та шефірах
Здорожчав він по самі вінця!
Все рідне, добре, милосердне
Нам заміняють на «Сватів»,
В усіх новинах – вбивства, смерті,
Шахрайства та «розвод лохів»…
«Гірше не буде», оцю мантру
Бубнить під носа більшість люду,
Та зубоскалить з тупих жартів,
Усе надіючись на чудо!
Для всіх хахлів і малоросів,
Для зубожілих на думки,
Скажу одне: Господь підносить
Лиш УКРАЇНЦІВ залюбки!
В усіх, хто вірить у зелене,
Вже «не працює» голова….
От вимкнуть би телеантени
Хоча б на місяць, чи на два!
І прийде день отверезіння,
Хоч я поет, а не пророк,
Та уже наше покоління
Засвоїть гарно цей урок!
13.08.2019
