Акації білі неначе хтось вишив,
Край битого шляху в рядку.
І диво зелене із білим залишив,
Неначе сховав в холодку.
Гудуть рясно бджоли і пахне медами,
У тінь заховались джмелі…
І горнуться квіти, як діти до мами,
А в небі хмарки-кораблі…
Легесенький вітер колише травицю,
Яка закружляла в танку.
Акація зранку провівши зірницю,
Пахнить в своїм білім вінку.
Край битого шляху, немов наречені,
Акації рясно цвітуть.
Біленькі-біленькі і трішки зелені,
Неначе лебідки пливуть.
