Колись давно був молодий
Хоч іноземний та невчений
Завжди шпаркий, завжди прудкий
Та до роботи був шалений
Пройшло життя, скінчились сили
Загрався розум в піжмурки.
Був донедавна шанобливим
Тепер для рідних став бридким.
Немає користі лиш тяжба.
Із рук у руки мов м'яча
Кидають, гилять, викидають
Аби подалі із плеча.
Чому зачерствів, чом постарів
Хіба ж хотів такого? Ні..
Наміряв Бог тобі гектарів
Сказав так жити на землі.
