Здавалось не повернеться зима.
Вона пішла забравши холоди.
Навколо все ожило,зацвіло.
Під ранок снігом землю замело.
Мов спогад про минуле повернення зими.
Воно було,пройшло.Та знов болить у серці.
Я дивлюся в вікно-навколо сніг лежить.
Вода замерзла у дворі в відерці.
Кирилко-котик мій.Перелякавсь.
Ще вчора у квітках бджолу ловив.
Радів і бігав,сонцю усміхавсь.
Сьогодні лапки босі застудив.
Зима сміється.В гості не чекали?
А я прийшла і стала на поріг.
Так пригощайте гостю пирогами.
Бо голова від голоду болить.
Здивованими дивиться очима
Кирилко-котик мій.Хто жінка ця?
У білій шубці і у шапці білій.
Це,Мурчику,вернулася зима.