Ця душа прагне так весняного причастя;
Спалах - цвіт абрикос - знаком сонця бринить…
Забуяє зелО у відродження щасті -
Неосяжної вічності зоряна мить.
І постане Творець у зеленому мреві -
ПоклонИться йому мати - чорна земля;
Ця симфонія світу - осанна Творцеві…
І душа буде тихо молитись моя...
А квітневого сонця блискучі трембіти
Засурмлять понад краєм про владу весни…
Усміхнуся траві, буду дневі радіти,
Цій енергії світлій життя і краси.
Тепла вам весняного.Дякую 
