Життя свічею тихою несу…
Ще рік минув, нанизує турботи.
Я світу цьому вдячна за красу,
За щастя й біль, за творчість, за роботу…
І кожному подякую з людей,
Що байдуже й безслідно не минули,
За кожне слово, усмішку очей,
За те, що поряд, не пройшли, почули.
В життя потоці, в повені стрімкій,
Коли тонула, душу рятували;
Тим, хто пішов за обрій, і живим,
А недругам спасибі, що навчали.
Що не давали в спокої дрімать,
До боротьби будили душу й тіло…
Хай друзі й вороги мені простять,
Сміятись буду, хоч і наболіло.
Усі, хто поряд, - наші вчителі,
А помилки сумні - то є уроки,
Та іспити життєві нелегкі
Хай не гальмують у прийдешнє кроки.
Всім щастя зичу, радості й тепла,
Великої, безмежної любові;
Хай доля буде щедра на дива,
І милосердя, й мудрості у слові.
Я буду жити, цілувать дітей,
Плекать онуків і саджати квіти,
Ловити усміх, сяйво їх очей…
Хай Бог нам ще дозволить порадіти.
Очень чувствительно написано,так может только тот,у кого есть такая теплая и материнская душа!)
Благодарю Вас,милая,очень приятно читать такие стихи.))