У цієї весни так багато від осені,
Як колись і у осені було аж стільки всього від весни,
І вітри, і дощі обіймають нещиро непрошені,
Їм замало вже днів, тож вриваються навіть у сни ….
У цієї весни менше квітів і променів,
І якісь несміливі вони, мов чужі.
Струни тихо мовчать, хоч чудово настроєні,
Заховались в своїй надчутливій межі …
Але ж це все ж весна, неспокійна, нескорена,
І знаходить вона в потаємне стежки,
Хай болить та чужа, не своя, не загоєна,
Та весна вже ввірвалась у кожні думки …
Тут і музика вам, тут і тиха поезія,
І ранкових пташок надблизькі голоси,
У весни особлива цікава професія:
Доруйнує чуже і будує мости ….
Весняна душевна краса цей чудовий вірш! 
дякую
і все за одну мить 
