*** Пом'янімо їх усіх - без кого немає щастя
****************************************************
І мить проминає, і вік проминає... Мов сон:
Феєрія снігу у рамі лазурного неба...
Тебе виглядаю з дитинства сяйливих вікон,
Мій таточку... Спогадом лину до тебе.
Знімілими кадрами - в пам'ять: далека зима,
Ти - в сірій вушанці - недавно із мук, із лікарні,
А я ще мала і весела, я дуже мала...
Той сніг, і санчата, і очі твої захмарені...
А нас же могло і не бути... І думка: - Верни!..
Бо ж я - сиротою -без тебе, мій татку, без тебе.
Прийшов із осколками в мозку - з тієї війни,
А потім залишив... Зближаюсь, вертаюсь до тебе...
А ми ж заплатили за долю, мій тату, сповна:
Ти - юною кров'ю, а я - гіркотою розлуки...
Та кублиться знов у геєні вогненній війна,
І знають про неї - не тільки зі слів - мої внуки...
- так гірко, що життя забрало рідну людину, а з роками це осмислюєш глибше, і сумуєш глибше. 
