Там надворі непогода,
В моїм світі тиша.
Ніби діє та угода,
Що уклалась вище…
За парканом світу мо́го
Пристрасті палають,
Мовою кричу німого:
Хай ніхто не знає
Як колись і я палала,
В почуттях згорала,
Не бажала знать й не знала,
Що себе вбивала!
Те, що мені так боліло,
І життя труїло,
Із чорного стало білим
Й попелом злетіло…
Все пройшло, минуло, щезло,
З ним мої страждання,
Час лікує? Так, напевно,
І вбива кохання…
Там надворі непогода,
Чи пече, чи гріє,
В моїм світі тихі во́ди,
Нема буревію…
14.03.19
Щиро дякую, Катруся, згодна, 
нехай весна принесе нам 
