Колись давним давно, в просторому, великому селищі жила дуже гарна, спокійна, розумна дівчина, а звали її Ассоль і жила вона з бабусею, так, як батьки поїхали далеко в інші краї, шукати кращої долі, а єдину доньку залишили на виховання. Дідусь дуже любив внучку і душі в ній нечаяв, все любив розказувати оповідання, шуткувати, читати казки... Дівчина росла скромною, працьовитою і майже нізким недружила, а любила сама собі в садку гратися, варила їсти для іграшок, які доречі змайстрував дідусь. Бабця дуже любила готувати смаколики і всьому навчала внучку, яка так старанно, ввічливо і з глибокою повагою ловила кожне слово і пам'ятала, а ще так вміла подивитися на когось, такими круглими, сірими очиськами. Одного разу, літом, Асоль покликали дівчата з ними на озеро піти прогулятися, помочити ноги і тільки Вандочка змогла її вмовити і всі разом, як пташки, весело і гамірно, лишень Асоля завжди була задуманою, замріяною і чере це її майже ніхто непомічав. Як там було чарівно, всі купалися і закликали її, але вона боялася і тут прийшли ппрубки і всі дівчата з криками, як заметушилися і на берег, щоб заховатися за кущі. Хлопці розсміялися з них і почали дразнити і тут до Асольки підійшов один і назвав її німою, така в неї була кличка в селі і він гордо піднявши голову пішов геть, тоді вона трохи злякалася і навіть замкнулася, що бабця насторожилась і розпитала що сталося. Пройшов один місяць, з самого низу садка був невеличкий домік, який вони построїли з дідом, там вона завжди гралася і тут до неї заглянув той самий хлопець і сказав, що йому потрібно поговорити. Асоль навіть і незрозуміла, як це сталося, але вона сиділи вся в крові і з очей котилися сльози. Асоль тушнило, почав виднітися малий живіт і тут бабця все зрозуміла, впала в обморок, а дідо подивився тільки і заспокоїв жінку. Всі сиділи на дивані мовчки, дівчина мовчала, як риба. - Йой, що ж тепер буде, всі тебе гнатимуть, позоритимуть, - голосила бліднюща Павліна. Всі дивилася на неї скоса і винили, наче б та вбила когось. Що ж творилося усередині в Асольки, ніхто незнав, всі тільки навіть тішилися, що в неї проблеми і так далі. Потрохи вона почала ненавидіти дитину і всіх хлопців і завжди опускала голову, як йшов, щоби недивитися, небачити і незгадувати. Хлопці нехотіли її, через те, що вона була з бідної сім'ї. Плакала, в самоті побивалася, щоб ніхто небачив і проклинала той день....
ID:
827711
Рубрика: Інше
дата надходження: 04.03.2019 14:33:27
© дата внесення змiн: 04.03.2019 14:34:17
автор: ПашкаPashka
Вкажіть причину вашої скарги
|
