ДО БОГА НАЙБЛИЖЧА ДОРОГА
Навкруги тишина ...сяють яскраві зорі,
Вечір, вколисує землян у зимовім сні .
не спиться, Ясеню Місяцю у просторі,
і усміхається, ясним світлом у вікні.
І тягнеться, одинока душа до Бога,
Він відкриває ,мені двері серед ночі.
у небесний храм найближча стезя дорога...
І в смутку,розрадить серце жіноче.
Щоб наблизитись ближче до храму Бога,
Падаю, і встаю .І іду через терни до зірок.
Від болю, помирає душа воскресає знову,
вчусь жити, у світ незнаний роблю крок.
Я дивлюсь у блакитне безмежне море,
Пірнаю ,із думками на інші планети.
Ой чого ,ж ти така нещаслива доле?..
Мережиш ,гаптуєш з слів вірші у куплети.
Так хочеться ,тепла і надійного друга,
До його серця, прихилить голову свою
ділитись ,радістю і розвіялась туга.
І хтось мені сказав :"я тебе дуже люблю"
І з усіх доріг є ,найкоротша до Бога,
Він мій вчитель і порадник -духовний Отець .
Ідемо до нього , коли біда тривога...
Щоб дав сили духу , і на голову вінець.
Це точно, йдемо ми до Бога, коли приходить біда. А коли щось вчиняємо погане не дуже про нього думаємо. А потім не розуміємо, чому ця біда прийшла.А Він же вчитель і порадник -духовний Отець. Дякую за вірш.
І з усіх доріг є ,найкоротша до Бога, Він мій вчитель і порадник -духовний Отець . 
Гарний вірш! 
