Закоханість дуже боїться розлуки,
Та поки у нас серце стука,
Не боїться розлуки любов.
Розлука закоханість кидає в муки,
Роз’єднує тіло закоханих й руки,
І гормонами збурює кров.
Любов у розлуці – сильніша,
І навіть на відстані – більша,
Бо сила кохання росте.
Закоханість же у розлуці згасає,
Бо тіло на ласки і близькість чекає,
Для неї розмови – пусте.
Закоханість інколи можна пробачить,
Бо мінусів просто в людині не бачить,
А бачить лиш свій ідеал.
Кохання ж недоліки бачить і знає,
Але той, хто любить, на них не зважає,
Бо ставить коханого на п’єдестал.
Закоханість можна і квітами вразить,
Закоханих легко і просто образить,
Бо думають тільки про себе.
Справжнє кохання з любов’ю подруги,
Кохані з любов’ю живуть друг для друга,
Кохані пробачать усе, якщо треба.
Так, люди всі прагнуть кохання й любові,
Спочатку закохуються, до чуда готові,
Й гартують свої почуття.
Закоханість, може, й перейде в кохання,
Якщо подолає всі випробування
І зробить любов смислом життя.
15.05.2016
