Хто я для тебе?
Може, вітер?
Як буду теплим, приголубиш.
А як зроблюсь холодним дуже,
Мене забудеш.
Чи погубиш.
Хто я для тебе?
Щось несхоже
На те, що дні твої полонить.
Це так незручно, може шкодить.
Любити ти такого зможеш?
Хто я для тебе?
Друг чи більше?
А друзям не закриєш двері,
Не обійдешся просто віршем,
Написаним десь на папері.
Із другом міцно, рука в руку
Бредеш по цьому горе – світі,
І не здуваєш як пилюку,
І не чекаєш кращі миті …
А якщо більше, це непросто,
Це так багато треба вміти,
Лишатися одного зросту,
І дарувати серцем квіти.
Бути не близько, не далеко,
Стояти мовчки, як потреба,
Чи голосно, коли відчуєш,
Що надважливим є для тебе!
Мабуть, тепер потреба тосту.
"Упали", хоч "одного зросту".
Ніколи рук не рознімали.
Тому і встали.
дякую
