Я іду й заглядаю у очі
Серед натовпу різних людей.
Лише згадую вислів пророчий:
Не зустрінеш пророків ніде.
Не зустрінеш ніде, бо немає
Ні у себе в Вітчизні, ні там.
І нікого ніхто не питає,
За які це гріхи тепер нам?
Не зустрінеш пророків. Не треба
Вже нікому пророчі слова.
І не моляться більше до неба,
Не лякає і ночі діра.
Не хвилює минуле й майбутнє –
Всі живуть лиш сьогоднішнім днем,
І від самого січня до грудня
Цілий рік кінця світу ми ждем.
Скільки можна чекати месію?
Скільки можна знущання терпіть?
Скільки можна живити надію
І собі дати раду не вміть?
Скільки можна обіцянкам вірить?
Скільки можна ще вірить в добро
І про рай на Землі знову мріять,
Де добро переможе все зло?
Я іду і вдивляюся в очі,
Намагаючись душу відчути.
Розумію, що вислів пророчий
Нам давно вже пора всім забути.
06.05.2015
