Присвячую чернігівцям Олександрові та Валентині Лук’яненкам,
борцям за незалежність України
Зустрілося їм кохання,
Прозоро-чисте, як скло,
Водою роки збігали…
Міцніло воно, росло!
Наділене сподіванням,
На крилах і зим, і літ,
Плодами зійшло кохання:
Три сини прийшли у світ.
Були і розчарування ,
Дощі, снігів заметіль,
Важкі роки гартування.
Служили святій меті.
І злети були, й зітхання,
Й захоплення від звитяг.
Міцніло, цвіло кохання,
Не зраджене за життя.
Вони пронесли кохання
Через лабіринт життя.
Стрічали із ним світання.
Утверджували буття.
Живе й дотепер кохана
Несе його вже… одна…
Роки летять невблаганно.
І спогад сягає дна
Душі, де із їх коханням
І жовто-блакитний стяг.
За волю бій не стихає…
Коханий приходить в снах.
14.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
Оце іє те СВЯТЕ,на чому трималася, тримається і
буде вічно триматися Ненька-Украіна.
Спасибі Ганнусю за вірш.
Низький доземний уклін всім борцям, завдяки
яким ми живемо в незалежній Украіні.
З Старим Новим роком Вас.
