Зимова ніч, відчинене вікно
І світ надворі сутінково-білий
Байдужжя полонило все давно
І відібравши внутрішнє тепло
Заповнює пустоти пилом сірим...
Мороз вже не цяцькує візерунки
На залишках потрощених шибок
То нецікаво - ткати ті малюнки
На склі лишати нікому цілунки
Зусібіч холодом катованих думок
Дихання трохи зігріває руки
Хоч вітром холод гнівно і гуде
І хоч пророчать лихо чорні круки...
Зимовий морок снігової муки
У темряві відступить, пропаде...