ГОВОРЯТЬ, ЩО У КОЖНОЇ ЛЮДИНИ
Є МІЖ ДЕРЕВАМИ СВІЙ ПРОТОТИП.
Є ЛЮДИ-СОСНИ, ВЕРБИ, Є-КАЛИНИ,
Є СХОЖІ ДО БЕРІЗ, ДО КЛЕНІВ, ЛИП....
НЕНАЧЕ ТА СТАРЕСЕНЬКА БАБУСЯ,
В САДУ МОЄМУ ЯБЛУНЯ ТАКА.
РОЗЛУКИ З НЕЮ ДОВГОЇ БОЮСЯ,
ЗРУБАТИ НЕ ПІДВОДИТЬСЯ РУКА.
КОЛИ У СЕРЦІ ТУГА ЗАНОЧУЄ,
ДО НЕЇ ЙДУ ВАЖКИХ ПОЗБУТИСЬ ДУМ,
А ДЕРЕВО СТАРЕНЬКЕ НІБИ ЧУЄ
І ЗАБИРАЄ ВСІ ТРИВОГИ Й СУМ.
НЕ ЗНАЮ ДЛЯ ДУШІ Я КРАЩИХ ЛІКІВ,
ТОМУ Й НЕ ЗДИВУВАЛАСЯ НІЧИМ,
КОЛИ ЧИТАЛА ГОРОСКОП ДРУЇДІВ,-
Я ЯБЛУНЯ ЗА ГОРОСКОПОМ ТИМ.
Почитав Ваші вірші і чомусь в них стільки суму, хоч плач... Але вірші повині бути різностороні і виражати думку, ще й з підтекстом...
От Вам про яблуню: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158297
Заходьте -
