А ТИ КАЗАВ МЕНІ ЗАВТРА Я ПРИЙДУ
А ти казав :мені "завтра до тебе прийду!"
а час, біжить десятками літ як коні...
Різні моди поміняла вишня у саду,
і сохне, в'яне без твоєї любові.
За вікном ,свище вітер... заметіль зима,
ще метелиця ,замела стежки до саду.
Окула у криштальні грати,ти один я сама,
покрила золоте листя снігопадом.
Розлився дощ і віє холодний вітер
і куди мчить, біжить швидкий поїзд життя?
Я на снігу, пишу лист тобі із літер
твої сліди покрила сніжниця зима.
Не все так вклалось, як мріяла навесні,
не судилось, на станції тебе зустріти.
Тануть, сніги і пливуть роки молоді...
і літо ,дарує мені троянди квіти.
Я хотіла, щоб ти мені їх дарував...
нахиляв ясні зорі у тихий вечір.
І князем місяцем колискову співав,
до серця, пригортав обнімав за плечі.
Залишив ,смак цілунку на спраглих вустах,
любов згоріла листям полум'ям вогню.
За вікном ,вітражі несе спогад білий птах-
Із рідних стали чужі... у наш рай зорю.
Я більш, не повернусь на берег ріки...
де у веснянім садочку вишня цвіла.
Час, з пам'яті стер почуття...спалив мости,
де колись я тебе чекала і ждала.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.