|
Їхав сьогодні у звичайній Київській маршрутці. Побачив наступне:
Усі ми знаємо, що погода зараз не дуже радує: повно слизького, підступливого тротуару, кальобухи, що можна промочити добре ноги, якщо не вгледіти, туман, то мороз то дощ, то не зрозуміло що та інше. У такий час, маршрутне таксі нашого міста просто забите, наче ото комусь поробилося і він вирішив запхати трактора у таврію. Але нічого, наче їдемо, наче без лайки. Подивляємося один на одного тяжкими, змученими очима та і все на цьому.
Наче нічого не примітного, про що тут писати? А от про що.
На зупинці вирішив вийти дідусь. Такий наче і не маленький дідусь - добре вдітий, заможний селянин, вгодований, білі вуса, охайні, пальто сірого кольору, капелюх, як у водіїїв минулих часів. І от він виходить, звісно, підковзується і падає. І наче нічого такого тут немає, звичайна справа - впасти коли гололід. Але ж ні, справа стала не звичайною.
Щоб Ви розуміли, той дід, коли послизнувся, він так летів, що перелетів повністю тротуар і впав, аж десь під тином часного будинку. Впав, наче мішок бараболі - на ліве плече і побачивши під час того грандіозного польоту усе своє життя (на справді усе це виглядало саме так, мабуть уся маршрутка думала, що дід проломить той тин і опиниться у дворі якогось гладкого дядечки "я нічого не крав" на перевіс з 3-ма ротвелерами). І перше, що він почув, мене просто приголомшило.
Замість теплих слів і допомоги, у бік нещасного посипалося від водія:
- Ах ти ж старий діду! Ти дивися куди ти йдеш!? Чи нє?!! Ти шо?!! Ти шо осліп поки їхав? треба бути уважнішим! Жахливо. Як так можна?! Дід ти нормальний??!!
Так, людині, яка тільки що вже розпрощалася із внуками в польоті, надав допомогу водій транспортного засобу громадського користування. Водій, який молодший у три рази, має довге волосся(як у жінки) і набиті щоки(як у того пса, що хрюкає), не бритий, у якомусь не зрозумілому затасканому навіть не "савковому" светрі ( біло - молочно - кавовий на колір), який порушив правила дорожнього руху і набив маршрутку так, що було би соромно людині таке від себе допустить, але ж набив, як камеру для катувань, поїхали консерви до нових пізнань. Оцей водій, зумів такого учудити. Вірно, раз впав, значить треба - вилаяти.
Я бачив багато свавілля водіїв, я їх пізнав по пред'явленню посвідчень(неприємний жест, інколи у водіїв вже є ти, а іноді ти тепер не ти, по іншому вже звешся, головне заплати і проблем не буде, бо 7 грн. це серйозні гроші. навіть діда не жаліють, що ж там я?) і здавалося дивуватися нема чому, але такий випадок, змусив мене трохи порозмислити про нас. Чому ми такі стали? Браття, це риторичне питання. Найбільше вразило те, що йому ніхто не допоміг. Ніхто.
А дід встав, обтрусився. Він вирішив написати свою власну історію. Передихнув, оглянувся і підійшов до автобусу, що тільки но приїхав. Потім стара людина допомогла вийти двом жіночкам літнього віку з автобуса, просто з вічливості.І нарешті дід пішов. Кожен зробив свій вчинок не дивлячись ні на що. Така от суть. Звичайний випадок? Чи звичайний випадок. То як?
Дякую.
Будьте чемними.
Не забувайте - всі ми люди.
І якщо ми будемо усюди,
Тобто всюди люди будуть,
Що допоможуть - не осудять,
То тоді не знайдем горя,
І аж до будь-якого моря,
І до найбільшої гори
Буде нам простіше йти.
Не сумуйте! Заходьте в гості!
ID:
817341
Рубрика: Проза
дата надходження: 13.12.2018 00:11:20
© дата внесення змiн: 22.12.2018 21:09:02
автор: Майстер Слова
Вкажіть причину вашої скарги
|
