Розмиті контури… Контрастів ще немає,
Щезає сірий пил під струменем води.
З небес потоки ллють і душу очищає
Від збайдужіння, плісняви та суєти.
А дощ все йде та йде. На ринвах вітер грає.
Мелодія й вода у вирі двох світів.
З під бруду небуття вже світло проступає,
Вселяють віру в шанс нюанси почуттів.
Й очищена душа спокою більш не знає.
Контрасти кольорів народжують думки.
Тож сильний йде вперед й дорогу обирає,
Слабкий існує далі у мушлі марноти.
