ВІДПУСТИ МЕНЕ КОХАНА ВІДПУСТИ
О Відпусти, мене кохана відпусти!
Завтра, мої сліди заметуть білі сніги,
Втомлене тіло просить тиші спокою...
Не сумуй, не плач, і не тужи за мною.
Прийми, закон життя і заметіль зими,
До тебе, з далеких країв прийду у сни,
Виглядай, з журавлями мене навесні...
Зійду ,до тебе сонцем у твоїм вікні.
Із хмар впаду на щоку краплею дощу
Молись, за мою душу запали свічу!
Квіти троянди на могилу принеси,
І радій білим світом живи і твори!
Знаєш, що нічого вічного немає
Все цвіте, квітне, буяє відцвітає.
Прийшли гостем, на мить у земне життя,
Попросить, вічність ідемо у небуття-
О Відпусти ,мене кохана відпусти!
Вже янгол, мене кличе в зоряні світи.
хай дають міць столітні дуби у житті,
і бережи, пам'ять про мене на землі.
М ЧАЙКІВЧАНКА
Аж душа затремтіла,Марійко,як читала цього чудового вірша, не знаю чому, але він нагадав мені мій вірш "Пробач, матусенько, пробач", а у вас "Відпусти мене..."