СТРАШНИЙ СОН
Немов розстріляно дитину .
Ще й серце розіп’ято.
Стоїть одна серед села
Похиленая хата..
Стоїть, з зірками гомонить.
Їй очі заливає,
Сльоза гірка,
Ще й вітер дахом
-мов на сопілці грає..
Послухайте, прошепотіть,
Тій хаті добре слово,
Щоби цвіла отут весна
Й почулась колискова..
Ой леле.. леле… лебідка..
За що ти нас караєш?
Бо у очах тремтить сльоза
Ще й душу - мов виймаєш
А ті що хату продали..
Де вони? Не вбачали?
А ті що мати пропили...
І долю прогуляли?
Ой хато, зраджене село..
Реформи та могили..
За що тебе, душа моя,
Завчасно загубили?
Ой загубили , розстріляли,
У шлеях і ярмі,
Знов впав вкраїнець
Чорна свитка..
У пеклі, у вогні..
І вимирає Україна,
І їде Закордон.
Чи то все сниться,
Все це -мара,
Страшний, брехливий сон?
Анфіса Букреєва-Стефко
