Шукаймо, люди, мудрості у Бога,
Прислухаймось до Божого веління,
Щоб помилятись менше якомога,
Щоб спокій був, не мучило сумління.
Керуючись мотивами, думками,
Поспішно робим справи, емоційно.
Словами – ніби гострими шаблями,
Ультимативно, безапеляційно.
Та Бог – любов, а отже, з Його волі
Всі ситуації найкраще розв’язати.
У Божім, а не власнім ореолі
Купаймося, щоб потім не страждати.
Обставини просіймо дуже пильно,
Почуймо голос власного сумління.
З любов’ю – доля стелиться прихильно
І шана від людей, благовоління.
