Жили з Бабою Дід біля моря
Жили довго не знаючи горя
Дід на хвилях палив свою люльку
Баба смажила впійману тюльку
Дивовижна й могутня Природа
Якось трапилась дивна пригода
Була в Діда чудова нагода
Порибалити в тиху погоду
Він проспався, у море зібрався
Тихо в бороду пісню співає
І на місце де сітку кидає
Загрібає, на спину лягає
Все життя він у морі трудився
І на рибці завжди розумівся
Та, на вилов коли подивився
Перший раз у житті розгубився
Чи ж то риба на нього дивилась
Відпустити у море благала
Чи Цариця Морськая вловилась
Всі бажання здійснить обіцялась..?
А у небі парить хмарка біла
Тонким краєчком сонце прикрила
- Та, пливи! Як твоя ласка мила
- То поставиш мене під вітрило
Поруч Чайка як тінь пролетіла
Воду дзьобнула, вимила крила
Тільки випростав Дід своє тіло
Щогла встала з полотнищем білим
Дід поглипав уверх і шепоче
- Мабуть казочка була пророча...
А наступного дня не вагався
І на Рибці як слід відв'язався
Він, казками з дитинства навчений
З плану викинув Бабу нікчему
До невпевнених мав він відразу
Попросив все собі і одразу
Далі було в житті а не в казці
Рибку Слово тримало у пастці
Дід на вигадки розумом гострий
Десь за обрієм випросив острів
І живе він тепер на резорті
І у розкошах має розраду
Час проводить в мистецтві і спорті
Не жалкує не мислить про зраду
Якось чули залітную Галку
- Злюща Баба пішла на рибалку
Тільки ловить вона не коритом
А страшнющим тротилдинамітом
Не боїться грози й бездоріжжя
Жага помсти як море безмежна
Моя Рибонько, будь обережна!
Не наближуйся до узбережжя
