У серці, несу я тобі
останню краплину любові.
Соромлюсь, але зовсім життя
свого не шкодую.
Бажаю нестримно,
мрій кипучих тобі посилаю,
море сліз в очах мерехтить,
спокою не знає.
Не можу йти по-життю сміючись,
я ніби повна чаша,
згодна кращим поділитись.
Остання любові осінь минає,
як той Данко тобі серце
віддати своє бажаю.
Ти не держи мене про запас,
час не щадить нас.
У вічних сумнівах нам не прожити,
треба у любові та спокою жити.
Любов - подарунок Небес,
приходить завжди невчасно,
до когось дуже рано,
а комусь пізно,
у серці селиться хазяйкою
не питається, та й добре собі почувається,
пір'я її підіймається.
Ніяковію, як дитина,вона зненацька мене охопила.
Осіння казка любові дожени.
Підморгують тобі лукаві вії,
у зелені очей купають
надією мрії.
