Я знову в лісі, осінь вже на дворі…
Останній лист спадає до землі.
Набрались хмаринки дощів угорі,
Давно вже відлетіли журавлі.
Я, вже ось тут, давно не був з тобою,
Пригадуєш, як в нас було колись.
Ти ж, як тоді, знов звуками гобою,
Зустрів мене і в очі подививсь.
Я сумував… Робота – дім – робота,
Прийти до тебе часу не було.
Хоч кликала осіння позолота,
Та замість тебе їхав у село.
Батьки давно повідлітали в вирій,
У нашій хаті вже живуть чужі.
Лишився ти, мій друже сизокрилий,
При осені з зимою на межі.
Дозволь мені заслухатись у тишу,
Люблю тебе, коли мовчиш, чи спиш.
Мій дивний, друже, знай, що не залишу,
А, що не був, за це мене простиш.
