Схилені плечі, голівка посріблена,
Руки- мережки життя,
Вишита хрестиком доля відспівана,
Веснам нема вороття!
Мамо, голубонько, в хамарах захована,
Знаю, тебе не верну!
Серцем торкаюся спогадів зрошених,
В них я тебе віднайду!
Кажуть-найбільше кохання до милого.
Мамо, такого нема!
Є лиш любов твоя в серці зігрітая,
Й не захолоне вона.
Всі оті ніченькі в казках проведені,
Щастям для мене були,
Всі ті роки, що для мене відмолені,
В ласці твоїй процвіли!
Ось і тепер коли сум підкрадається,
Гне мої плечі тягар,
Очі заплющую й знову ввижається,
Казка, що нищить печаль.
Зворушливі рядочки про найріднішу людину...
Розумію Вас і щиро співчуваю!
Моєї мамочки вже немає 11 років, і біль втрати не минає, матусі завжди не вистачає...
