Знов плачуть сиві матері,
Знов небо почорніло,
Страшна дорога - у імлі:
Згоріло! Чом згоріло?
Уп‘ялась куля в білий хрест,
Роздерла кволі груди,
Лиш болем вилитий протест
І поцілунок в губи.
Смертельний, дикий, льодяний,
Обвітрений журбою,
У небі хрест твій, кам’яний,
Заквітчаний бідою.
Без змісту стало все довкіль:
Чи день, чи ніч - облуда,
Збудилась смерть з своїх похміль,
Як камінь серце... груда.
Як пережити ті хрести?
Як вічності молитись?
Яким шляхом, о Боже, йти?
І як із цим миритись?
(С) Леся Утриско
Я сама виплакала всі очі, поки діждалась свого сина 
