Летять рокИ, несуть хвороби - як пережитого печать.
І вже нічого не поробиш: хвороби треба лікувать.
Аптеки скрізь, на кожнім кроці,
на ліки ж ціни - аж страшні!
Не можу втримати я гроші, летять, як листя восени!
За тиждень «бравій медицині» віддати стільки довелось!
Увесь мій «капітал» пенсійний «всмоктав» «аптечний пилосос».
І стала я себе картати: чому в перебудовчий час
Не подалась я в депутати? (тоді ще вибирали з нас!).
Сиділа б у Верховній Раді - я, і сини, і невістки',
Все мали б: пільги і зарплати, і бізнес, не аби який:
Чи будівництво, чи аптеки, чи магазин, чи стадіон.
Онуків в університети відправила б, аж за кордон.
В сесійній залі напівпусто,
зарплата ж вправно йде, в свій час,
Ще й допомога на відпустку - десятки тисяч гривень враз!
Була б і пенсія багата: у місяць - тисяч сорок п’ять,
Ще й безкоштовно лікуватись,
і по курортах роз’їжджать!
Тепер без грошей - зась, у Раду!
Геть! - відпрацьовані роки,
Я зараз - НУЛЬ З ЕЛЕКТОРАТУ.
Ділю пенсійні копійки:
Оце - на ліки, це - квартплата.
А їжа!? Жити як тепер?!
Жаль, не пішла я в депутати,
На пільгах як в CРСР, була б уже я – МІЛЬЙОНЕР!
Відверто! хоча - крізь нотки гумору проступає гірка правда сьогодення! 
