ДОГОРАЄ ДЕНЬ ДОГОРАЄ
Догорає, осінній день догорає...
розстелився, сизий туман стіною,
і новий день Листопад зустрічає-
кружляє кленове листя наді мною.
Хмари ,нахмуривши споглядають скоса,
бо небу, сниться літо маттіоли...
дощ, розпустив срібні довгі коси,
і здається, не закінчиться ніколи.
А холодний дощ, як крига в океані...
безжально, натрусив листя під ноги,
та дивляться, на білий світ востаннє...
і вмирають, від морозу край дороги.
Отави, від паморозі забіліли...
хризантема, скута ледом дощовим,
у осінь, білі мухи прилетіли...
листопад, зажурився під дубом старим.
Як у природі, так і в житті буває...
лиє дощ, то сонце світить з висоти...
і приходить час, тай осінь минає,
все покриває снігом заметіль зими.
М ЧАЙКІВЧАНКА
Чудово,казково! 
дякую
