ЗАСПІВАЙ СОЛОВЕЙКО!
Небесний коваль виточив для соловейка голос
такий дзвінкий, що розбудить весну серед зими,
як заспіває... то в житах хвилюється колос,
веде, додому... у духмяні трави з чужини.
Заспівай ,заспівай ,соловейко пісню мені!
I pозкажи, про красу Дністра, як цвітуть сади,
і я полечу, в Отчий дім у роки молоді...
де із далеких країв чекають мене батьки.
Затьохкав, рано- вранці соловейко до вікна...
в стоголоссі, впізнала пташки голос чарівний,
від мелодійного співу воскресає душа ...
розчиняються хмари і затих дощ проливний.
Щебече, птах і кличе у гай кохану свою,
щоб на світанку у парі веснянки співати,
одинокому серденьку нахилити зорю...
і із новим днем ясне сонечко зустрічати.
О Яке це щастя коли у тебе є батьки?
і відкриті двері тобі до рідної хати,
і соловейко , звеселяє літні вечори...
пахне матіола піони і рута м'ята.
М ЧАЙКІВЧАНКА