Осінній вітер шепотить на вухо:
Дивись довкола – золота пора.
Ще не зима і ти не падай духом,
Хоча для неї осінь, як сестра.
Я ще не встиг торкнутися окраси,
Хоч срібло затуманило виски.
І до зими лишилось мало часу,
Як білі ляжуть по землі мазки.
Дивись у осінь поспішають мальви,
І чорнобривці кинулись у цвіт.
А хризантеми, як осінні сальви,
Зимі букет збирають з дивних квіт.
Скупайтесь в позолоті з головою,
Охристим цвітом викрасіть чуби.
І дайте вітру доступ до гобою,
Нехай сестрою стане для труби.
