І знов порожня скринька,
І знов нема листа,
І знов лягаю спати
Без вісточки здаля.
Стомився я чекати,
Бо скільки не чекай,
Усе одно не прийде
Лист швидше. Так і знай.
Та тільки вірить треба,
Що він колись прийде,
І миле привітання
Здалека принесе.
Ця віра піднімає
Надію у життя,
Тоді майбутнє наше
Іде не навмання.
І як колись, під вечір
Ти скриньку відімкнеш,
Конверт чеканий там побачиш
І серцем ти замреш.
Тоді щасливим станеш
Від довгого листа.
Тоді ти ляжеш спати
Із вірою в життя!