Я йду.
Агов! Виявляється, ти не знаєш що є любов!
Кажеш: знаєш кохання! Ні, то ти знаєш трахання.
Це тільки дія, механіка, примітивний покров
До величі того, що Бог дав людям як Кохання!
Я йду нарешті…
О, так! Ти дійсно майстерно всієш робити оргазм,
Та не второпаєш як важливо разом мовчати,
Особливо тоді, на мить вбивши дошкульний сарказм,
Коли на мене поглядають молоді дівчата.
Я йду нарешті від тебе…
Моє серце раділо, бо тебе носив на руках,
Або коли тишком-нишком любувався тобою,
Та воно зараз кричить: «Тікай! Зрада! Коханню крах!
Я не можу вже бути постійно в стані двобію!»
Я йду нарешті від тебе назавжди…
Кохання! Любов! Це коли ти для мене є свята!
Це коли тебе ладен завжди закрити собою!
Коли є розмови, навіть буденні, спільні свята,
І не змагання з Кимсь Іншим, а із самим собою.
Я йду нарешті від тебе назавжди в Нікуди…
Ёё.09.2018
Дача
