Привіт, Матусю
Вибач, не писала.
Та якось не до того все було.
Все кудись бігла. Все якісь оврали.
Та ти то знаєш, правда ж? Як воно?
Що я робила? Я “скалу лупала”.
І сподівалась що зміню тим світ
Я не одна така дурна пахала
І од других твоїх дітей привіт
І знаєш, Мамо
Начебто не дарма.
І знаєш, наче був якийсь прогрес
Свою роботу я робила справно
І в той же час ми рухались в ЄС
Та якось дивно. Знаєш кажуть люди
Що наче шлях наш то якась дурня
Що все пусте, і кращого не буде
Що наче Ти загинеш без кремля…
Все що зробили - то брехня тай годі
Чого досягли - то не варте слів
Нас називають “майдануті” люди
А хтось кричить щоб розстріляти всіх
Так дивно, Мамо. Наче то все сниться
Та я прокинутись чомусь не можу все ж
П’ять років волі, а тепер в’язниця?
Здається дурості людській не має меж
Тепер ми всі - “піддослідні тваринки”
Експеримент, що звуть “слуга народу”
І відчуваю результати вчинків
Знов розгрібатимуть не ті хто мутить воду
Не знаю, Мамо… Якось то все дивно
Продати Волю за буханець хліба?
За обіцянки віддаєм майбутнє...
Щоб ворог в хаті, але буде мирно?
Тобі вже стільки років, люба Нене
А твої діти все рабами бродять
Уже не має тих страшних кайданів
А вони все від пана скибку просять
Так знаєш, Мамо, боляче у грудях
І так до сліз щемить у моїм серці
Я сподівалась, що у інших людях
Той сплячий “українець” вже проснеться
Та слава Богу така не єдина
І твої діти все ж тримають гурту
Тож є надія, що вернем ми силу
І що відступить ця жахлива скрута
То ж знаєш, Мамо, все ж ми не здаємось
І будемо гуртом тебе захищати.
Нема страшніш для українця долі
Ніж поховати Україну-Мати!
