Вересень вересить. Літо сховало вітрила.
Осінь всміхнулась, вдягнулась у сукню нову,
Скіпетр взяла і на княжий свій трон заступила,
Листя гойдає, жоржину на клумбі, траву.
Кільцями подих холодний із уст випускає,
Дивиться владно на поле, на парк і на луг.
Овоч і фрукт у комори людські запихає,
Косарю косу вкладає востаннє до рук.
Дзвоником дзвонить, школяриків кличе до школи,
Рве їх безділля, мов списаний аркуш ділок.
Зве на непишні бенкети мурахи і бджоли,
З айстр, чорнобривців сплітає нехитрий вінок.
Ліс, мов цукерку, у фантик імли загортає.
Сум потихеньку вселяє в пташиних очах
Книгу про зиму льодяно-сніжисту читає.
Фарби розводить і миє журбу у дощах.